Листопадний кущ (або невелике деревце) висотою від 2 до 4 м. Досить довговічна, доживає до 50 і більше років. Росте швидко. Тіневитривала, вологолюбна, надає перевагу вологому, родючому ґрунту, але може рости на доволі сухих суглинистих ґрунтах.
Пагони голі, гладкі, іноді ребристі, сірувато-білі, іноді з червонуватим відтінком; кора старих гілок і стовбурців сірувато-бура, тріщинувата. Бруньки червонувато-зелені, з двома лусочками, яйцеподібної форми, трохи загострені.
Квітки білі, запашні, дрібні, двостатеві, зібрані у великі округлі зонтикоподібні волоті. Віночок зрослопелюстковий, п’ятироздільний. Крайові квітки суцвіття неплідні, з коротким порівняно великим плоским віночком, з неоднаковими лопатями; віночок внутрішніх плідних квіток правильний, короткодзвониковидний.
Плоди – ягодоподібні соковиті кістянки, червоні, кулястої форми, з плоскими кісточками (насінинами), зрілі – їстівні (особливо після морозів).
Листки розташовані супротивно, широкояйцеподібні, 3–5-лопатеві, з яйцеподібними вищербленозубчастими гострими лопатями, зверху голі, зісподу – бархатисто-опушені, 5–10 см завдовжки, 5–8 см завширшки; черешки листків довгі, з булавчастими залозками при основі.
Цвітіння у травні-червні. Плодоношення у серпні-вересні.
Широко вирощують її на присадибних ділянках, але придатна і для озеленення міських територій, зокрема у парках для створення окремих груп і живоплотів. Для лікарських потреб заготовляють кору, плоди і квітки. Кору разом з квітками і плодами використовують у ветеринарії для лікування великої рогатої худоби. Ціниться також як порода, що̀ приваблює корисних птахів. Крім того, плоди калини дають червону, кора – чорно-зелену фарби, придатні для фарбування вовни. Плоди, завдяки високому вмісту пектинів, використовують для виготовлення мармеладу, кондитерських виробів, їх консервують, вживають як чай.